Рекомендації з  проведення догляду за посівами озимини та особливості весняно-польових робіт у 2017 році.

 

Стан посівів озимих зернових культур та озимого ріпаку

oziminaПеріод підготовки ґрунту під озимину урожаю 2017 року характеризувався жаркою посушливою погодою. Внаслідок цього запаси продуктивної вологи на кінець першої декади вересня в шарі 0-20 см склали – 0,7-3,6, в метровому – 19,0-59,0 мм, що створило передумови для неякісної підготовки грунту до сівби та порушення оптимальних строків сівби озимих зернових культур. Ситуація з вологозабезпеченням покращилася лише в першій декаді жовтня, коли за 3 дні випало 84,8 мм опадів (223% місячної норми). В цілому за місяць опадів випало 116,3 мм (306% норми).

 Однак температурний режим в жовтні відрізнявся зниженням температури повітря, особливо в другій декаді, коли середньодобовий її показник (4,2ºС) був нижчим за норму на 3,7ºС. В цілому за місяць він склав 5,8ºС за кліматичної норми 7,7ºС. З 30 жовтня спостерігався стабільний перехід середньодобової температури повітря через плюс 5ºС, тобто припинення активної вегетації рослин озимих культур відбулося на рівні багаторічних дат.

Зимовий період характеризувався стабільними погодніми умовами. Мінімальне значення середньодобової температури повітря мінус 19-21 ºС спостерігалось за достатнього снігового покриву,  ґрунт промерз на глибину 35-40 см, температура ґрунту на глибині 5 см коливалась від плюс 6,1 ºС до мінус 7,8 ºС. Протягом зимового періоду спостерігався стабільний сніговий покрив 20-30 см. Отже, погодні умови, які склались в зимовий період, не спричинили особливої загрози посівам озимини, як оптимальних так і пізніх строків сівби.

Обстеження посівів озимих зернових культур показало, що на час припинення активної осінньої вегетації рослини ранніх строків сівби (ІІ декада вересня) знаходилися на початку кущіння, сформувавши 1-2 стебла, оптимальних строків (ІІІ декада вересня) – в фазі сходів (2-3 листки). За сівби в жовтневі строки – в фазі сходів (від 1-2 листків – до "шила") та проростків. Розвиток рослин відстає від середньобагаторічних даних на 10-14 днів. Крім того, через неякісну підготовку ґрунту внаслідок посушливих умов, на окремих площах спостерігається наявність різновікових рослин.

Візуальний огляд рослин під час зимівлі показав, що в переважній більшості вони тургорні, без видимих пошкоджень точки росту та вузлів кущіння. Однак, на рослинах ранніх строків сівби на окремих ділянках спостерігається значне пошкодження листкових пластинок внаслідок здування снігу сильними вітрами в період найбільшого похолодання.

Запаси вуглеводів у вузлах кущіння становлять 25,5-31,9%, що достатньо для перезимівлі рослин на рівні 90-95%.

Моніторинг посівів ріпаку озимого показав, що перед уходом в зиму за висівання його в оптимальні строки з 15 по 20 серпня рослини сформували осінню розетку від 7 до 12 штук листків, діаметр кореневої шийки 7-14 мм, діаметр розетки листків 28,2-32,9 см. Рослини ріпаку за сівби 20-25 серпня були в фазі розетки, яка складається з 5-6 листків, діаметр кореневої шийки 5-7 мм, діаметр розетки листків від 16,4 до 18,7 см. Розвиток рослин за оптимальних та допустимих строків сівби знаходиться на рівні минулих років. На площах, де сівбу проводили в пізні строки після 25 серпня та в пересушений ґрунт проростання насіння було незначним в межах від 5 до 11% і перед входом в зиму такі посіви були дуже зріджені, рослини сформували малорозвинуту розетку з 4-5 листків.

Протягом зими умов для загибелі рослин не відмічалося. За результатами методу відрощування рослин у воді можна зробити висновки, що рослини не пошкоджені і не втратили життєздатності. Вміст вуглеводів у кореневій шийці високий і складав 26,1-30,3%, що є достатнім для доброго відростання рослин весною.

Ранньовесняний догляд за посівами

Озимі зернові культури. Зважаючи на те, що ситуація на полях озимини в нинішньому році досить складна, адже розвиток рослин за всіх строків сівби значно відстає від середніх багаторічних показників, стратегію весняного догляду за ними слід будувати залежно від часу відновлення весняної вегетації та стану кожного поля.

Під час обстеження озимих в період відновлення весняної вегетації особливу увагу рекомендуємо звернути на поля, рослини на яких не сформували вузла кущіння і вторинної кореневої системи, тобто знаходяться у фазі сходів, оскільки саме вони найбільше потерпають від сильних весняних вітрів на фоні різких перепадів температур, що останніми роками спостерігається в нашому регіоні.

За раннього (І декада березня) та оптимального (ІІ-ІІІ декада березня) відновлення вегетації рекомендуємо пересівати площі озимих зернових культур, де залишилося менше 150 шт./м2 розкущених рослин, або 180–200 шт./м2 нерозкущених рослин. Підсівати необхідно площі з густотою 155–180 шт./м2 розкущених та 220–240 шт./м2 нерозкущених рослин. Однак під час вирішення питання доцільності пересіву озимих, крім густоти рослин слід враховувати також запаси ґрунтової вологи, здатність сорту до весняного кущіння та регенерації кореневої системи, місцеві умови кожного поля.

У разі інтенсивного висихання верхнього шару ґрунту та за пізнього відновлення вегетації озимину краще пересіяти, а не підсівати, оскільки під час підсівання звичайними дисковими сівалками насіння заробляють у ґрунт неглибоко, тому рослини до кінця вегетації помітно відстають у рості та розвитку і відзначаються низькою продуктивністю. Щоб зберегти зерновий клин, підсівають здебільшого ярими ячменем і пшеницею, не пізніше початку ІІІ етапу органогенезу рослин озимих зернових культур, а для ранньостиглих озимих сортів – і ще раніше.

Пересівати озимину краще як високопродуктивними, так і комерційно привабливими ярими зерновими, технічними, круп’яними культурами з дотриманням оптимальних строків сівби. Сортові посіви високих репродукцій підсівають культурою, яка легко відбирається на очисних машинах (горох, рижій, гірчиця). В такому разі їх слід перед збиранням обробити десикантами.

В нинішньому році весняний догляд вимагає гнучкого коригування системи агротехнічних заходів, направлених на створення умов для якнайшвидшого нарощування асиміляційної поверхні рослин та потужної кореневої системи, що забезпечить формування оптимальної щільності продуктивного стеблестою (550-600 шт./м2).

Одним із вирішальних заходів для підвищення врожайності і якості зерна озимих культур є своєчасне підживлення азотними добривами, яке проводять диференційовано залежно від часу відновлення весняної вегетації, стану і розвитку рослин, густоти посівів та запасів продуктивної вологи в ґрунті.

Перше підживлення, яке забезпечує кращу регенерацію рослин після зими, проводять до початку їх активної вегетації, за переходу температур через 0ºС. Враховуючи те, що останнім часом в західному регіоні почастішали посухи в кінці весни – на початку літа, ранньовесняні підживлення більш ефективні ніж пізні.

В умовах нинішнього року першочергового підживлення потребують більшість посівів озимих зернових, адже ввішли в зиму вони слабко розкущеними. Для стимулювання кущіння і наростання вегетативної маси необхідно внести близько 60-70 кг азоту за діючою речовиною. Удобрення помірними дозами потребують посіви з оптимальною густотою за наявності різновікових рослин. За ранньої весни посіви з оптимальною густотою добре розкущених рослин, що були достатньо удобрені з осені і не потерпають від азотного голодування, підживлювати по таломерзлому ґрунту не доцільно, оскільки внесений азот стимулюватиме утворення непродуктивних пагонів, на що додатково витрачатимуться волога та поживні речовини. Такі посіви слід підживити дозою N30-40 дещо пізніше.

За пізнього відновлення вегетації всі посіви підживлюють в стислі строки максимально можливими дозами добрив, оскільки в подальшому відбувається стрімке підвищення теплового режиму та значне підсихання ґрунту. В такому разі на добре розвинених посівах рекомендуємо локальне внесення азоту зернотуковими та зерновими сівалками.

Друге підживлення, яке найбільш впливає на розвиток бокових пагонів і озерненість колоса, проводять на всіх посівах на початку виходу в трубку (ІV е.о.) Доза азоту повинна становити не менше 30–40 кг/га д.р. і залежить від кількості внесених добрив в перше підживлення.

В ранньовесняне підживлення переважно використовують аміачну та аміачно-вапнякову селітру, КАС, а також за дефіциту сірки в ґрунті – сульфат амонію.

За вирощування озимої пшениці за інтенсивною технологією, з метою одержання зерна з якістю не нижче ІІІ класу необхідно провести підживлення у періоди колосіння або формування зерна розчином сечовини в дозі N15–20. За достатнього вмісту вологи в ґрунті пізнє підживлення можна провести поверхнево аміачною селітрою в дозі N20-30. Але слід пам’ятати, що ефективним таке підживлення буде лише за умови, що в попередні періоди розвитку рослини не потерпали від дефіциту азоту. Потребу в такому підживленні визначають шляхом проведення рослинної діагностики у фазі колосіння рослин. Для уникнення опіків листової поверхні та покращення живлення рослин до розчину сечовини доцільно додати МgSО4 (5%-ної концентрації).

Для відростання кореневої системи, особливо слаборозвинених рослин, в період весняної вегетації їм необхідна достатня кількість фосфору, швидкість поглинання з ґрунту якого за середньодобової температури +7°С в 15 разів нижча, ніж через листкову поверхню. Крім того на початку весняної вегетації рослинам для утворення хлорофілу потрібен магній, який за температури нижче 10°С засвоюється з ґрунту дуже повільно. В цей час вони також потребують достатнього і збалансованого забезпечення, передусім такими мікроелементами як мідь, марганець, молібден і цинк, які значно підвищують ефективність внесених в підживлення азотних добрив, забезпечують життєдіяльність рослин на високому рівні. Тому для активного коренеутворення, покращення загального стану ослаблених після перезимівлі рослин незамінним заходом є підживлення їх рідкими добривами на хелатній основі, що містять в своєму складі макро- і мікроелементи (Олігомакс, Квантум, Реаком, Нутрівант плюс, Інтермаг, Вуксал, Оракул та ін.), які вносять в баковій суміші з пестицидами. За дефіциту окремих елементів живлення можна вносити монодобрива з лінійки вищеназваних препаратів. Для реалізації потенціалу сучасних сортів доцільне внесення мікродобрив 2–3 рази за вегетацію.

Для посилення обмінних процесів в рослинних організмах, підвищення їх стійкості до несприятливих умов (нестача вологи в ґрунті, зниження або підвищення температури повітря), зменшення пестицидного пресу на рослини, особливо на слаборозвинених посівах доцільно застосовувати стимулятори росту та антистресанти: Гумат натрію, Гуміфілд, Агролайн, Вимпел, Біолан, Амінокат 30 та ін., які є недорогими, але в екстремальних умовах досить дієвими засобами підвищення імунітету і продуктивності зернових фітоценозів.

Враховуючи результати фітосанітарного контролю після виходу рослин з зими, слід спланувати систему захисту рослин від шкодочинних об’єктів.

В умовах минулої осені не відмічено значної забур'яненості посівів. Однак, зважаючи на те, що слабко розвинені рослини озимих культур навесні будуть недостатньо конкурентними щодо бур'янів хімічне прополювання слід планувати якомога раніше.

За раннього відновлення вегетації слід використовувати гербіциди з відносно широким спектром дії, які ефективні за відносно низьких температур (плюс 5–10ºС): Гроділ ультра, Лінтур, Гранстар, Логран 75 та інші. За наявності сходів мітлиці білої перевагу слід надати таким гербіцидам, як Калібр (60 г/га) та Пума супер (1 л/га). На запирієних площах та за сильної засміченості мітлицею білою доцільним буде застосування гербіциду Монітор 750 (13–26 г/га).

Проти борошнистої роси та інших хвороб листя за ранньої весни доцільно застосовувати препарат Тілт Турбо (0,6 л/га), який дозволяє отримати фунгіцидну ефективність вже за температури +6°С, тобто на 1–2,5 тижні раніше інших препаратів (Дерозал (0,5 л/га), Імпакт (0,5 л/га), Амістар Екстра (0,5–0,75 л/га), Топсін (1,0 л/га), РексДуо (0,6 л/га), Капало (1,0-1,25 л/га), Флексіті (0,25 л/га) та ін.), що застосовуються в період кущіння і під час виходу рослин в трубку. Особливе значення має проведення фунгіцидних обробок в кінці виходу в трубку. Адже дуже важливо якомога довше зберегти здоровим листковий апарат, особливо прапорцевий листок, який формує до 60% запасних речовин колосу. Після виколошування доцільніше застосовувати Альто супер (0,4–0,5 л/га), Фолікур БТ (1,0–1,25 л/га), Фалькон (0,6 л/га), Колосаль Про (0,4–0,6 л/га), Абакус (1,25–1,75 л/га), РексДуо (0,6 л/га), Осіріс стар (1,0-1,5 л/га), які мають захисну дію і проти хвороб колоса. Застосовувати фунгіциди доцільно в бакових сумішах з гербіцидом або з добривами під час позакореневих підживлень.

В умовах раннього відновлення вегетації зростає ймовірність вилягання посівів озимих зернових культур, особливо добре розвинених. Тому такі посіви необхідно в фазу кущіння – початку виходу в трубку обробити ретардантами: Хлормекватхлорид, Антивилягач, Терпал С та ін. На посівах озимої пшениці вносити Хлормекватхлорид доцільніше в 2 прийоми: перший – в фазу кущіння (1,5 л/га), другий – кінець кущіння – поява першого вузла (1,0 л/га). Контролювати довжину всіх міжвузлів і товщину стінок соломини дає змогу почергове внесення Хлормекватхлориду (1,5 л/га) у фазі кущіння та Терпалу С (1,0 л/га) під час видовження стебла у фазі 2–5 вузлів.

Озимий ріпак. Ранньо весняний період для рослин ріпаку є одним із найкритичніших періодів вегетації. Оцінка стану після зими є основною інформацією для прийняття рішення про майбутнє посівів. Враховуючи особливості осінньо-зимового періоду, після виходу озимого ріпаку зі стану зимового спокою потрібно провести інвентаризацію посівів. Першочергово слід звернути увагу на такі параметри: густоту життєздатних рослин на гектарі; ступінь ушкодження рослин морозами, особливу увагу звернути на кількість фотосинтетично активних справжніх листків; наявність і ступінь ушкодження рослин хворобами. Для одержання доброго врожаю густота рослин повинна становити для сортів 50–80 шт./м2, для гібридів 40–60 шт./м2. Якщо рослин 25–35 шт./м2, але вони добре розвинені і рівномірно розміщені на полі, то такі посіви залишають, а за густоти менше як 20 шт./м2 здорових рослин і нерівномірно розміщених, такі площі слід переорати і пересіяти ярими капустяними культурами: гірчицею білою, гірчицею сарептською, редькою олійною, ярим ріпаком, або ярими зерновими, але важливо пам’ятати про додержання чергування культур в сівозміні.

Для покращення стану посівів озимого ріпаку та переходу у фазу активного росту бокових пагонів важливим є проведення ранньовесняного підживлення.

В умовах цьогорічної весни ефективним буде проведення підживлення азотними добривами в дозі 100–200 кг/га д.р. та сірковими добривами 2 ц/га (N21S24). На важких та середніх за механічним складом ґрунтах  таке підживлення доцільно проводити в один прийом, на  легких – в два прийоми: перше – в період відновлення вегетації, друге -  за висоти рослин 5-10 см, тобто до початку росту стебла. Дозу добрив ділять пополам.

З метою підвищення продуктивності рослин важливим є проведення у фазу розетки, стеблування і бутонізації позакореневих підживлень розчином карбаміду в дозі N15 кг/га д.р. та мікродобривами басфоліар 36 екстра (3–4 л/га), солюбор (2–4 кг/га), оракулколофермин бор (1,5 л/га) та ін.

При догляді за посівами озимого ріпаку  слід звернути особливу увагу на захист  від бур’янів, шкідників, хвороб. На зріджених посівах і на площах, де з осені не вносились гербіциди можлива висока забур'яненість. З метою попередження значного забур’янення посівів двосім’ядольними бур’янами рекомендуємо до початку фази стеблування внесення гербіцидів Легіон, в.г. (0,12–0,20 кг/га), Лонтрел 300 SL в.р. (0,3–0,5 л/га); проти підмаренника чіпкого та інших дводольних бур'янів до початку бутонізації ріпаку ефективним є гербіцид Галера 33,4% в.р. (0,30–0,35 л/га); проти однорічних та багаторічних злакових бур’янів – Фюзілад форте 150 ЕС к.е. (1–2 л/га), Арамо 5% к.е. (1–2 л/га), Міура к.е. (0,5–1,2 л/га), які вносяться до початку стеблування рослин ріпаку.

Проти хвороб (альтернаріозу, фомозу, переноспорозу) та для кращого галуження рослин посіви за висоти 20 – 30 см обприскують фунгіцидами Тілмор (0,9–1,0 л/га), Фолікур, Карамба (0,5-1,5 л/га); на початку фази цвітіння (50% квіток) ефективним є застосування фунгіцидів  Імпакт 12,5% к.е. (0,1–0,5 л/га), Форсаж, к.с. (0,6 л/га), Дерозал (0,6 л/га), Ридоміл Голд (2,5 кг/га), Піктор (0,5 л/га).

Значної шкоди посівам ріпаку завдають шкідники: прихованохоботники (хрестоцвітний, ріпаковий, стебловий), ріпаковий квіткоїд. Для захисту рослин від шкідників посіви  за наявності порогу економічної шкодочинності  обприскують інсектицидами: Нурел Д 55% к.е. (0,5–0,6 л/га), Децис профі, 25% в.г. (0,07 л/га), Біскайя 240 (0,25–0,30 л/га), Сумі-альфа, 5% (0,3 л/га), Каліпсо к.е. (0,20–0,25 л/га), Моспілан р.п. (0,12 кг/га).

Обробіток грунту

Основним завданням обробітку ґрунту весноює збереження вологи, що вимагає проведення мінімальної кількостіробіт в короткі терміни. Підготовка ґрунту до сівби ярих культур залежить від технології основного обробітку, погодних умов весни, стану грунту  і забур’яненості поля.

Першим весняним заходом є закриття вологи, який здійснюється боронами, шлейфами, шлейфборонами, можна культиваторами.

Закриття вологи найкраще проводити вибірково – спочатку на підвищених ділянках і південних схилах, а потім у низинах і північних схилах. Показником високої якості закриття вологи є добра вирівняність поля та утворення на його поверхні дрібногрудучкового шару.

Під ранні ярі культури, з метою збереження вологи та економії ресурсів, на чистих від бур’янів полях, можна  не проводити закриття вологи, а обмежитись однією культивацією на глибину загортання насіння.

Під ярі культури недоцільно проводити полицевий весняний обробіток (веснооранку), оскільки це призводить до втрат вологи, збільшення енерговитрат та запізнення з строками сівби. В такому випадку ефективним буде проведення безполицевого обробітку асиметричними дисковими знаряддями на глибину 10–12 см з додатковими операціями на доведення ґрунту до придатного для сівби стану або на глибину загортання насіння без його передпосівної підготовки, все залежить від попередника та стану поля.

На площах, де проведено зяблевий обробіток доцільно розмістити цукрові буряки, кукурудзу на зерно, яру пшеницю. На полях, де проводиться пересів озимих та де застосовується весняний мілкий обробіток, слід висівати ярі зернові, зернобобові і кормові культури. Такі зміни в розміщенні культур не повинні призводити до порушення основних принципів чергування культур у сівозмінах.

Важливою вимогою до передпосівного обробітку під ярі культури є вирівнювання поверхні, створення дрібногрудочкуватого стану, що забезпечує появу дружніх сходіві створює основу майбутнього врожаю.

Для зменшення негативного впливу ущільнення ґрунту необхідно скорочувати кількість операцій з його обробітку, з цією метою ефективно застосувати комбіновані агрегати. Крім серійних, можна використовувати агрегати шляхом зчеплення існуючих сільськогосподарських машин.

Варто наголосити, що передпосівний обробіток та сівба –це єдиний технологічний процес і повинні виконуватись без будь – якого розриву в часі.

Важливим під час проведення весняно-польвих робіт є додержання оптимальних строків сівби. Але слід пам'ятати, що за ранньої весни значно зростає ймовірність заморозків у період сходів ярих культур, що необхідно враховувати при виборі строків сівби.

Стійкість сільськогосподарських культур до заморозків (°С) у період сходів.

Культура

Пошкодження і часткова загибель рослин

Загибель більшості рослин

Пшениця яра

9-10

10-12

Овес

8-9

8-11

Ячмінь ярий

7-8

8-10

Горох

7-8

8-10

Вика яра

6-7

8

Соняшник

5-6

7-8

Цукровий і кормовий буряк (перша пара справжніх листків)

6-7

8

Морква

6-7

8

Соя

2-3

4

Кукурудза

2-3

4

Просо

2-3

4

Гречка

0-1

2

Картопля

2

2-3

Діапазон шкодочинності весняних заморозків для рослин буряків в значній мірі залежить від стадії сходів: у стадії «вилочки» критичною може бути температура мінус 3-4°С.

За використання ґрунтових гербіцидів слід памятати, що високу ефективність вони забезпечують лише за достатнього вмісту вологи в ґрунті.

В умовах холодної і сухої весни отримати високий результат ефективності захисної дії ґрунтових гербіцидів складно. Тому у такому випадку контроль сходів бур’янів необхідно планувати в першу чергу препаратами, які діють через листя.

Сорто-гібридний склад

Для вирощування в грунтово-кліматичних умовах Рівненської області рекомендуємо такий сорто-гібридний склад основних сільськогосподарських культур:

Цукрові буряки. Український ЧС 70, Ялтушківський ЧС 72, Іванівський ЧС 33, Верхняцький ЧС 63, Білоцерківський ЧС 57, КВ Рось, КВ Бар, КВ Збруч, КВ Рой, Білоцерківський ЧС 90, Ялтушківський ЧС 72, Уладово-Верхняцький ЧС 37, Олександрія, Шевченківський, Анєчка, Ворскла, Максим, Рому, Константа.

Яра пшениця. Струна Миронівська, Панечка, Сюїта, Сімкода Миронівська, Рання 93.

Ярий ячмінь. Сварог, Гося, Незабудка, Тівер, Всесвіт, Аватар, Триполь, Хадар, Талісман, Миронівський.

Овес плівчастий. Пармалентський, Зірковий, Закат, Райдужний.

Овес голозерний. Скарб України.

Тритикале яре. Ландар, Харків АВІАС, Легінь Харківський, Оберіг Харківський, Всеволод.

Ріпак ярий. Магнат, Ольга, Кліфф, Байкал, Мірко КЛ, Терра, Сальса, Марія;

Гірчиця біла. Кароліна, Подолянка, Ослава;

Гірчиця сарептська. Мрія, Росава, Світлана, Ельвіра;

Редька олійна. Журавка, Матидор, Пеглерга.

Рекомендації підготували:

Лукащук Л.Я. –  заст. директора, кандидат с.-г. наук

Гук Л.І. – старший науковий співробітник ;

Ровна Г.Ф. – старший науковий співробітник.

Інститут сільського господарства Західного Полісся НААН

Адреса та контакти: с.Шубків, вул. Рівненська,5, Рівненський р-н, Рівненська обл., Тел. (0362)273761, (0362)273674.