Погодні умови літнього періоду характеризувалися значним дефіцитом опадів на фоні підвищеного температурного режиму. Зокрема, загальна кількість опадів за червень склала 66,0 мм, що менше кліматичної норми на 15 мм. Середньодобова температура повітря при цьому була вищою середньобагаторічного показника на 2,6°С.

Значно менше опадів випало в липні (35,8 мм – 42,6% норми). При цьому 52,5% їх було в І декаді. Середньодобова температура в липні склала 20,3°С за кліматичної норми 17,8°С. Вкрай нерівномірним випаданням опадів відрізнявся серпень. Із загальної кількості за місяць 35,0 мм (55,6% норми) 84,9% їх випало в другій декаді, 13,4% – в третій. При цьому температура повітря в окремі дні піднімалася до 31–32°С, а середньодобова коливалася від 14,2°С до 25,1°С. В цілому за місяць цей показник склав 19,8°С і перевищив норму на 2,7°С. На початку вересня спостерігається тепла погода з повною відсутністю опадів. Середньодобова температура повітря за І декаду – 19,0°С, що вище кліматичної норми на 3,9°С. Слід відмітити, що максимальний температурний показник в більшості днів склав 27–29°С. За погодніх умов, що склалися, запаси продуктивної вологи в ґрунті станом на 12.09.2016 р. знизилися до критичних (табл. 1). Так, в шарі ґрунту 0–10 см залежно від попередників вони становлять 0–2,1 мм, в орному шарі – 0,7–4,8 мм, що унеможливлює одержання сходів зернових культур, адже для гарантованої їх появи запаси продуктивної вологи в посівному шарі ґрунту повинні бути не менше 10 мм, в орному – 20–30 мм. 

 

 Таблиця 1

Запаси продуктивної вологи в ґрунті під основними попередниками озимих культур в Рівненській області станом на 12.09.2016 р., мм

Горизонт ґрунту, см

Чорноземи неглибокі слабогумусовані

Дерново-підзолисті зв’язно-піщані ґрунти

Оптимальні запаси продук–тивної вологи на час сівби

ріпак озимий

гречка

соя

кукурудза на зерно

ріпак озимий

кукурудза на зерно

0–10

0

0,1

0

0

2,1

0,4

>10

0–20

3,6

1,6

0,7

3,0

4,8

1,8

>30

0–100

59,1

19,0

18,3

14,2

16,6

12,6

Враховуючи вище сказане, обробіток ґрунту під озимину в першу чергу слід направляти на збереження наявної вологи і диференціювати залежно від строків збирання попередників, вологості ґрунту і забур’яненості.

В умовах гострої нестачі вологи особливої уваги набуває безполицевий поверхневий і мілкий обробіток, який в більшості випадків виконують дисковими боронами (УДА–2,4–20, АГ–2,4–20, «Солоха» і т.д.) з наступним вирівнюванням і ущільненням ґрунту широкозахватними комбінованими агрегатами типу «Європак», що дає можливість за короткий час підготувати ґрунт та зберегти вологу у посівному шарі. Роздільне проведення операцій призводить до зниження якості обробітку і значних втрат вологи.

Якщо ж за певних умов (велика кількість рослинних решток після кукурудзи, висока забур’яненість поля кореневищними та коренепаростковими багаторічними бур’янами) виникає необхідність в оранці, її слід проводити на злущеному полі агрегатом плуг + борона + коток з негайною розробкою верхнього посівного шару комбінованими агрегатами типу РВК або культиваторами з боронами і кільчасто-шпоровими котками.

Передпосівний обробіток краще проводити сучасними комбінованими анрегатами, що забезпечує формування оптимального щільного насіннєвого ложа, вирівняності та дрібногрудкуватої структури поверхні ґрунту.

Формування майбутнього врожаю озимих культур закладається з осені і безпосередньо залежить від системи мінерального живлення, зокрема основного удобрення. Оптимальні дози мінеральних добрив визначаються рівнем родючості ґрунтів, попередниками і зволоженням ґрунту на час сівби. При цьому слід дотримуватися правильного співвідношення азоту, фосфору і калію – в зоні Лісостепу – 1,5:0,75-1:1, в зоні Полісся – 1,5–2:1:1.

Особливістю удобрення озимих є застосування в основне внесення всієї запланованої дози фосфорних і калійних добрив. При цьому на чорноземних ґрунтах під озиму пшеницю після зернобобових і багаторічних трав вносять по 60 кг/га РК, після просапних і стерньових – 90–120 кг/га. На дерново-підзолистих грунтах після кращих попередників слід вносити Р60К60, після просапних –Р80–90К80–90. Під тритикале по кращих попередниках оптимальні дози фосфору  та калію становлять 60 кг, по гірших – 90 кг д.р. на гектар. Під озиме жито на добре окультурених грунтах в зоні Полісся вносять Р20–40К20–40, на середньоокультурених – Р40–60К40–60, на малоокультурених – Р80–90К80–90, на чорноземах – Р40–60К40–60. Під озимий ячмінь в основне удобрення використовують 50–60 кг/га фосфорних і калійних добрив.

Азотні добрива перед сівбою в дозах 25–30 кг/га вносять лише на ґрунтах малозабезпечених елементами живлення і після таких попередників як кукурудза на силос, однорічні та багаторічні злакові трави, ріпак, тобто культур, які інтенсивно використовують ґрунтові запаси азоту. Після зернобобових попередників допосівне внесення азоту недоцільне.

Для створення оптимальних стартових умов росту і розвитку рослин в осінній період, особливо якщо фосфорно-калійних добрив в господарстві недостатньо, одночасно з сівбою обов’язково вносять в рядки складні добрива (нітроамофоску, азофоску тощо) або суперфосфат з розрахунку 15–20 кг д.р./га.

За вирощування пшениці озимої за інтенсивною технологією для засвоєння основних елементів живлення (NPK) в великих кількостях, важливим є забезпечення рослин магнієим, сіркою та мікроелементами. За нашими дослідженнями внесення в основне удобрення по 40 кг д.р. на гектар магнію і сірки сприяло збільшенню врожайності зерна на 10–15%.

Можливим доповненням до системи удобрення озимих культур є обробка насіння бактеріальними препаратами, які забезпечують зростання активності азотфіксації та мобілізації фосфору в зоні коріння.

Слід зауважити, що ефективність мінеральних добрив та біопрепаратів за нестачі вологи в ґрунті значно знижується.

За даними сортовипробування та наших досліджень під урожай 2016 року ми рекомендуємо наступні сорти: озимої пшениці Щедра нива, Ювівата 60, Краєвид, Поліська 90, Ластівка одеська, Княгиня Ольга, Щедрість одеська, Дарунок Поділля, Астарта, Смуглянка, Економка, Волошкова та ін.; озимого жита Синтетик 38, Жатва, Слобожанець, Забава, Пам’яті Худоєрка та ін.; озимого тритикале Мольфар, Славетне, Амур, Ярослава, Харроза та ін.; озимого ячменю Жерар, Дев’ятий вал, Снігова королева, Тутанхамон та ін.

Вибір препаратів для протруєння насіння слід проводити з урахуванням наявної насіннєвої інфекції, погодніх умов та вологозабезпеченості на час сівби. В посушливих умовах перевагу необхідно надати протруйникам, які добре діють за підвищених температур, стимулюють ріст рослин і не проявляють ретардантного ефекту (Ламандор, Кінто Дуо, Раксіл, Максим стар, Віал траст, Іншур Перформ, Сумі–8 Фло, Лоспел, Віттавакс 200 ФФ, Дивіденд Стар 036 FS). В разі застосування протруйників, що мають ретардантний ефект, глибину загортання насіння слід зменшити на 1–2 см, особливо при сівбі сортів напівкарликового типу.

Оскільки в літній період спостерігалося значне поширення попелиць, блішок, цикадок, інших шкідників, то в умовах теплої осені слід очікувати їх високої шкодочинності. А тому насіння краще протруювати протруйниками фунгіцидної та інсектицидної дії. З інсектицидів з цією метою рекомендуємо використовувати такі препарати: Гаучо (0,25–0,50 кг/т), Престиж (0,3 л/т), Діметуат (1,5 л/т), Круїзер (0,4–0,5 л/т), Табу (0,4–0,5 кг/т), Командор Максі (2,5 кг/т). Високу ефективність, в тому числі для попередження розвитку вірусних хвороб, забезпечують комплексні фунгіцидно-інсектицидні протруйники Юнта Квадро та Селест Топ.

З метою підвищення стійкості до хвороб, життєздатності рослин, покращення мінерального живлення та ростових процесів одночасно з протруєнням насіння доцільно обробляти комплексом мікроелементів та стимуляторами росту, що забезпечує приріст врожайності озимих культур за результатами проведених в інституті досліджень до 10- 12%.

За нашими дослідженнями оптимальними строками сівби для озмиих пшениці, тритикале та ячменю є третя декада вересня, допустимі – до 5 жовтня, для озимого жита – з 15 по 25 вересня, допустимі – до 30 вересня. В зв’язку з посушливими умовами розпочати сівбу рекомендуємо в другій половині оптимальних строків. При сівбі зернових в сухий ґрунт глибину заробки насіння слід не перевищувати 3 см, оскільки запаси продуктивної вологи в орному і нижніх шарах ґрунту недостатні і поповнення їх в посівному шарі можливе лише за рахунок очікуваних опадів.

Недопустимо сіяти насіння в напівсухий ґрунт, коли вологи лише достатньо для його набухання. В таких умовах сівбу рекомендуємо відкласти до достатнього зволоження ґрунту в межах допустимих строків.

На полях з кращим вологозабезпеченням, за нестачі вологи лише в посівному шарі за сівби в оптимальні строки глибину загортання насіння необхідно збільшувати до 7–8 см, висіваючи насіння лише в вологий ґрунт з обов’язковим коткуванням посівів. За сівби в пізні строки глибину заробки насіння слід зменшити до 2–3 см.

В посушливих умовах та при запізненні з сівбою норми висіву насіння необхідно збільшити на 10–20%.

Оскільки озиме тритикале потребує значно менше вологи для проростання насіння, ніж озима пшениця, за недостатнього зволоження в вересні в першу чергу рекомендуємо висівати саме цю культуру. Також слід зауважити, що серед озимих зернових культур до строків сівби найбільш вибагливий озимий ячмінь, а найпластичнішим є озиме жито.

Л.Я.Лукащук - заступник директора з наукової роботи Інституту сільського господарства Західного Полісся, к.с.-г.н.       

Л.І.Гук - старший науковий співробітник Інституту сільського господарства Західного Полісся