У витоків сучасного Інституту сільського господарства Західного Полісся була Рівненська державна сільськогосподарська дослідна станція, створена в 1956 році на базі Шубківського відділення Шпанівського цукрорадгоспу.

Основне завдання, яке покладалося на дослідну станцію це проведення науково-дослідних робіт в основних галузях сільського господарства регіону та впровадження їх результатів у виробництво, а також забезпечення сільськогосподарських товаровиробників області елітним насінням та племінним молодняком. З часом дослідна станція перетворилась в багатогалузеву наукову установу, її розташування на кордоні переходу Лісостепу в Полісся забезпечило проведення досліджень в природно-кліматичних умовах характерних для всієї області.

Становлення дослідної станції знаходилося в орбіті впливу загальнодержавних процесів, рівня розвитку сільськогосподарського виробництва і досягнень в науковій сфері.

Важливим етапом у розвитку наукової установи стало створення у 2010 році Рівненського інституту АПВ. Це, крім зміни назви, засвідчило підвищення ролі установи та її наукового статусу.

Статус регіональної наукової організації установа отримала в 2011 році, коли на базі Рівненського інституту АПВ, з одночасним приєднанням Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції та Інституту епізоотології, як крайового відділення епізоотології, було створено Інститут сільського господарства Західного Полісся.

Сучасна структура Інституту сільського господарства Західного Полісся включає власне сам Інститут з одним науково-технологічним відділом, 4 науковими лабораторіями, 2 секторами та відділом господарських робіт і обслуговування. В якості експериментальної бази у підпорядкуванні Інституту перебуває 3 дослідні господарства в Рівненській та Хмельницькій областях. Останнім часом в світлі  загальнодержавних перемін відбувається пошук оптимальної структури установи з метою ефективного розвитку аграрної науки в регіоні.

В різні історичні етапи, від заснування дослідної станції і до сьогодення перед сільськогосподарською наукою ставилися пріоритетні наукові завдання.  Незалежно від того, де формувались наукові пріоритети, чи то як завдання в плановій економіці, чи на запит ринку в сучасних умовах, наукові дослідження, що проводились в нашій установі завжди були актуальними і відповідали вимогам часу.

Напрямки досліджень в аграрній науці в першу чергу обумовлюються ґрунтово-кліматичними умовами.

Наш Інститут - це зональна сільськогосподарська науково-дослідна установа, яка обслуговує три агрокліматичні зони: Західне Полісся, Західний Лісостеп і Мале Полісся. Зони істотно відрізняються за типами ґрунтів та гідротермічними умовами, що обумовлює необхідність диференційованого підходу в процесі наукового забезпечення розвитку сільськогосподарського виробництва. Адже кожна зона потребує свого набору культур, сівозмін, систем обробітку ґрунту та удобрення.

Природна родючість ґрунтів Західного Полісся одна з найнижчих в Україні. Середній бал бонітету орних земель становить 47, тоді як в середньому по Україні – 60. Тому саме питанням збереження і відтворення родючості ґрунтів та пошуку ефективних систем удобрення сільськогосподарських культур приділялася значна увага в дослідженнях установи з часу заснування й до сьогодні.

Адже на відміну від інших регіонів, з більш родючими ґрунтами, на землях області із середнім вмістом гумусу 2,2% вирощувати конкурентоспроможну продукцію за рахунок природної родючості не можливо, потрібно дбати про удобрення культур. На жаль, внаслідок недостатнього застосування добрив в землеробстві області склався вкрай від’ємний баланс поживних речовин і гумусу, що свідчить про наростаючу їх деградацію та зумовило необхідність розроблення технологій відтворення родючості ґрунтів, адаптованих до сучасних господарсько-економічних умов.

Слід відзначити, що в Інституті сільського господарства Західного Полісся для цього є солідне наукове підґрунтя, яке базується на даних 3-х довготривалих стаціонарних дослідів, два з яких проводилися понад  50 років і один понад 30 років.

Отримані результати досліджень лягли в основу розроблених ефективних агрохімічних заходів з підвищення  родючості грунтів.

Відомо, що дерново-підзолисті ґрунти за своїм генезисом є кислими, а тому першочерговим заходом підвищення їх родючості, без якого всі інші неефективні, є вапнування. У зв’язку з чим з часу заснування установи були і є актуальним питання удосконалення наукової основи проведення заходів спрямованих на підвищення родючості дерново-підзолистих ґрунтів Полісся, а саме більш глибокого вивчення ґрунтового покриву, його адаптивності до цих заходів і позитивних змін під їх впливом, пошуку шляхів підвищення ефективності хімічної меліорації і удобрення.

Запропонований нами комплекс заходів, який включає поєднання таких факторів, як сівозміна, вапнування і удобрення дозволяє підвищити продуктивність дерново-підзолистих ґрунтів до 5,7 т  зернових одиниць з гектара сівозмінної площі, або в 2,5-3 рази порівняно з природним  рівнем. Причому, ці заходи є економічно окупними.

Варто відзначити, що проведення вапнування на сьогодні стримується як браком коштів, так і відсутністю якісних вапнякових матеріалів. З огляду на це Інститут виступив з ініціативою використовувати в якості меліоранта шлами одержані після очистки води, яка йде на охолодження реакторів Рівненської АЕС. Вміст СаСО3 в них перевищує 70% і крім кальцію вони містять частинки річкового мулу, який сам по собі є цінним добривом. Проведені польові дослідження засвідчили, що він є високоефективним меліорантом. У відстійниках атомної станції його накопичено більше 70 тис. тонн і його запаси будуть постійно поповнюватись, адже, як відомо, термін роботи енергоблоків продовжено ще на 20 років. Науковцями Інституту розроблено технічні умови для використання шламів, як меліоранта, а це дасть можливість проводити вапнування власним меліорантом, а не возити за 200 км з Житомирської області, в результаті чого вартість транспортування перевищує вартість вантажу.

Слід відзначити, що через недостатнє удобрення культур деградують і чорноземні ґрунти.

На прикладі ділянки стаціонарного досліду, де культури впродовж 40-ка років вирощувались взагалі без добрив нами розроблена технологія відновлення родючості виснажених темно-сірих ґрунтів.

Рекомендовані заходи, які включають використання на удобрення побічної рослинницької продукції, внесення вапна та запрограмованих норм мінеральних добрив дозволяють підвищити продуктивність неудобрюваних на протязі 40 років ґрунтів з 2,6 до 5,8 т зернових одиниць з 1 га.

За вивчення систем удобрення в сівозміні встановлено ефективні способи поповнення грунту органічною речовиною в сучасних господарських умовах, що стало основою для розроблення систем удобрення альтернативних гною.  Запропоновані виробництву диференційовані системи удобрення сільськогосподарських культур за джерелами органічних речовин і нормами мінеральних добрив забезпечують продуктивність сівозміни на рівні 6,6-6,8 т/га зернових одиниць.

Відомо, що порядок у землеробстві починається із сівозмін, а тому саме вивченню цього питання значна увага приділялася з часу заснування установи. В зв'язку із зміною господарсько-економічних умов змінювались підходи до формування ефективних сівозмін. За сучасних умов розвитку конкурентноздатного інтенсивного землеробства виникла необхідність вирощування культур у повторних посівах і насичення сівозмін високоліквідними культурами (озимий ріпак, озима пшениця, кукурудза, соя). Особливого значення набуло знання максимально можливого та економічно вигідного насичення сівозмін зерновими культурами. За таких умов розроблення спеціалізованих коротко ротаційних сівозмін насичених провідними культурами, без порушення принципів їх біологічної взаємодії за дотримання визначених попередників та впливу їх на нагромадження основних елементів живлення в ґрунті і підвищення продуктивності є досить актуальним.

Інститутом розроблено комплекс 3-х, 4-х пільних короткоротаційних сівозмін для господарств різної спеціалізації, продуктивність яких становить 6,3–7,7 т зернових одиниць з 1 га сівозмінної площі.

Зміна клімату в наслідок глобального потепління, постійне здорожчання енергоносіїв та застосування короткоротаційних сівозмін вимагають вдосконалення способів обробітку ґрунту.

Дослідженнями з порівняння способів основного обробітку ґрунту під озиму пшеницю за інтенсивної технології вирощування встановлено, що заміна оранки в системі основного обробітку ґрунту на безполицевий обробіток  забезпечила зростання  врожайності культури на 7,0% порівняно з традиційним полицевим обробітком, де врожайність становила 6,69 т/га та 40% економію пального на проведення комплексу робіт з підготовки ґрунту до сівби.

З 2008 року закладено стаціонарний дослід «Обгрунтувати і розробити ефективні енергоощадливі технології обробітку ґрунту в сівозміні», основними завданнями якого є визначити раціональні системи обробітку в 4-пільній сівозміні та ефективні способи використання соломи. За результатами досліджень одержаних в першій ротації сівозміни встановлено, що мінімальна технологія обробітку ґрунту за вирощування сільськогосподарських культур (озимої пшениці, озимого ріпаку, кукурудзи на зерно, ярого ячменю) не дивлячись на тенденцію до зниження врожайності забезпечує вищу економічну ефективність вирощування культур порівняно з традиційним полицевим обробітком ґрунту. Проте, за використання соломи попередника на добриво спостерігається тенденція до зниження рівня врожайності, відповідно: озимої пшениці на 0,45 т/га або 6,4%, озимого ріпаку 0,76, т/га або 21,8%, ячменю ярого на 0,11 т/га  або 2,0% порівняно з фоном без соломи, де врожайність становила: озимої пшениці 7,11 т/га, озимого ріпаку 3,48 т/га, ячменю ярого 5,31 т/га, що вимагає більш глибокого вивчення причин зниження продуктивності посівів та пошуку шляхів підвищення ефективності удобрення.

Наукові розробки в галузі рослинництва з часу заснування установи були направлені на створення нових і удосконалення існуючих технологій вирощування основних сільськогосподарських культур, зокрема озимих та ярих зернових культур, цукрових буряків, льону-довгунця, картоплі, кукурудзи, озимого ріпаку, гороху, люпину та сої. В зв'язку з новими досягненнями в селекції сільськогосподарських культур, розробленням нових видів добрив і засобів захисту рослин та зміною кліматичних умов, технології в рослинництві потребують постійного удосконалення.

Аналіз стану галузі рослинництва в області свідчить про низьку прибутковість вирощування більшості культур. Проведені співробітниками інституту розрахунки показують, що за теперішнього співвідношення між цінами на рослинницьку продукцію і ресурси, необхідні для її виробництва основним напрямком розвитку рослинництва в найближчій перспективі є інтенсифікація технологій, яка базується на максимально можливій  реалізації ресурсних потенціалів високопродуктивних сортів на основі діагностичних методів управління формуванням врожаю, оптимізації систем удобрення і захисту рослин від шкідливих організмів з використанням сучасних досягнень аграрної науки. Забезпечуючи отримання в 2-3 рази більшого прибутку з гектара ніж звичайні, інтенсивні технології створюють економічні передумови для організації виробництва європейського рівня, з високою культурою землеробства.

За результатами досліджень виробництву запропоновані сучасні технології вирощування озимої пшениці з урожайністю 7-8 т/га зерна з якістю не нижче ІІІ класу, озимого ріпаку – 3,5-4,0 т/га, кукурудзи на зерно – 10-11 т/га, цукрових буряків - 65-70 т/га, сої – 3,0-4,0 т/га.

У 70-80 роках двадцятого століття в установі проводився широкий спектр досліджень в галузі кормовиробництва. На основі яких були розроблені системи заходів із покращення природних кормових угідь в умовах заплавних лук Західного Полісся та із ефективного використання сіяних травостоїв на культурних пасовищах, систему зеленого конвейєру для годівлі великої рогатої худоби, удосконалено технологію вирощування кормових буряків з урожайністю 90-100т/га, технологію вирощування кукурудзи на силос з урожайністю зеленої маси 52-60т/га, розроблені технології вирощування зеленої маси конюшини червоної та люцерни. Дані наукові розробки актуальні і на сьогодні.

В 1972 році був створений розсадник малопоширених кормових культур в якому було зібрано понад 30 видів рослин, які можна використовувати для виробництва кормів. На даний час цей розсадник реконструйовано і на ньому вирощуються не тількі кормові, але й біоенергетичні культури.

На сьогодні в дослідженнях лабораторії кормовиробництва та біоенергетичної сировини значна увага приділяється вивченню та розробленню технологій вирощування біоенергетичних плантацій для виробництва твердого палива за різних рівнів родючості ґрунту. Виробництву запропоновано  технологію вирощування енергетичної верби для виробництва твердого палива, яка забезпечує урожайність 90-120 т/га сирої біомаси, що еквівалентно 16-21 тис.м3 природного газу. Крім того, розроблені заходи з ефективного використання облугуючих масивів сільськогосподарських угідь.  Адже, в області нараховується більше 100 тис. га низькопродуктивних земель, тому з огляду на сучасні події на ринку газу, використання їх під енергетичні культури може значно покращити економічний розвиток цих територій.

З часу заснування установи актуальними були дослідження в галузі тваринництва. Науково-дослідні роботи проводились із удосконалення технологій годівлі та розведення у молочному і м'ясному скотарстві, а також свинарстві. Незначний період вивчались технології в годівлі овець та гусей.

На сьогодні виробництву запропоновані система удосконалення стада української чорно-рябої молочної породи, що забезпечує підвищення продуктивності корів до 6000-7000 кг молока та заходи з удосконалення стада абердин-ангуської породи в напрямку підвищення м'ясної продуктивності, середньодобові прирости живої ваги становлять 1000-1200 г.

В зв'язку з тим, що в сучасних господарсько-економічних умовах ефективний розвиток галузей тваринництва можливий лише за їх відповідного інвестування, в інституті розпочаті фундаментальні дослідження з вивчення проблематики інвестиційного забезпечення розвитку виробництва продукції скотарства.

Найдоступнішим способом підвищення врожайності сільськогосподарських культур є запровадження високопродуктивних сортів і гібридів.  Аналіз показує, що лише за рахунок сорту та якісного насіння можна досягнути збільшення урожаю на 15-20 відсотків.

Інститут сільського господарства Західного Полісся є основним виробником елітного насіння в області, його частка в загальному обсязі придбаного товаровиробниками насіння перевищує 60%.

Науковці інституту крім досліджень проводять апробацію та впровадження їх результатів у виробництво. На даний час проводиться трансфер у виробництво 14 інноваційних розробок інституту.

Щорічно  науковцями інституту проводиться біля 30 семінарів, 4-5 «Днів поля», надається понад  1200 консультацій сільськогосподарським товаровиробникам.

В Інституті та його базових господарствах з метою ознайомлення з передовими технологіями в землеробстві, рослинництві та тваринництві діють 12 демонстраційних полігонів та 2 демонстраційні ферми.

Інститут сільського господарства Західного Полісся тісно співпрацює з Департаментом агропромислового розвитку Рівненської  облдержадміністрації та районними управліннями агропромислового розвитку з питань наукового забезпечення сільськогосподарських товаровиробників регіону.  Науковці інституту приймають активну участь у розробці та реалізації галузевих програм розвитку агропромислового виробництва області, розроблені та впроваджуються науково-обгрунтовані системи ведення сільськогосподарського виробництва в господарствах Рівненської області, йде підготовка до  розроблення стандартів новітніх технологій виробництва сільськогосподарської продукції.

Інститут має певні досягнення в налагодженні міжнародних зв’язків та співпраці з науковими організаціями та компаніями. Зокрема в 2006-2007 рр. Інститут приймав участь в реалізації спільного проекту “Сприяння стабільного розвитку сільського господарства в Україні” з канадськими компаніями “Фарм Пюер Глобал Інк.” та Саскачеванським торгово-експортним агенством, в рамках якого були закладені демонстраційні ділянки, де випробовувались сорти сільськогосподарських культур канадської селекції.   В 2009-2012 рр. на замовлення Білоруської калійної компанії проводились дослідження з вивчення впливу калійних добрив на продуктивність і якість продукції сільськогосподарських культур. В 2012-2015 рр. за фінансової підтримки Міжнародного інституту калію (Швейцарія) вивчалась ефективність хлористого калію залежно від співвідношення з азотними добривами за вирощування озимої пшениці, озимого ріпаку, кукурудзи на зерно, цукрових буряків. На сьогодні в напрямку проведення спільних досліджень продовжується співпраця з Білоруською калійною компанією, фірмами «Басф», «Ражт-семенс Україна», «Дунай-агро» та іншими.

Інститут сільського господарства Західного Полісся тісно співпрацює з вищими навчальними закладами, такими як Національний університет водного господарства і природокористування, Рівненський державний гуманітарний університет, Національний університет біоресурсів та природокористування України та Мирогощанський аграрний коледж. В інституті функціонує філіал кафедри агрохімії, ґрунтознавства та землеробства Національного університету водного господарства і природокористування. Підрозділи Інституту є базою  практики для студентів, магістрів, бакалаврів за спеціальностями  агрономія та агрохімія.                                       

Інститут має достатній кадровий потенціал для проведення науково-дослідних робіт, випробування, трансферу та наукового супроводу інновацій, надання інформаційно-консультаційних послуг товаровиробникам регіону.

За роки становлення установи через її стіни пройшли 59 кандидатів наук та 3.доктори. За результатами проведених в установі досліджень захищено 2 докторські та 40 кандидатських дисертацій.

Науковий кадровий потенціал Інституту на сьогодні становить  61 працівник, в тому числі 34 наукових співробітники, з яких 1 доктор сільськогосподарських наук та 10 кандидатів наук. Крім того, 7 наукових співробітників готують дисертаційні роботи на здобуття наукового ступеню кандидата с.-г. наук.

На сьогодні перспективним напрямом роботи установи є налагодження більш тісної співпраці з профільними вищими освітніми установами регіону в напрямку проведення спільних науково-дослідних робіт та участі у пошуку і виконанні міжнародних грантових проектів.

Також для інституту має важливе значення розширення співпраці з сільськогосподарськими товаровиробниками, зокрема з фермерами та приватними землевласниками, в напрямку впровадження інноваційних розробок та надання науково-консультаційних і дорадчих послуг.

Інститут сільського господарства Західного Полісся завжди готовий до взаємовигідної співпраці.