В нинішньому році погодні умови літа на Рівненщині характеризувалися підвищеним температурним режимом та недостатньою кількістю опадів,а також їх нерівномірним розподілом на території області, що спричинило  на більшості території дефіцит вологи в ґрунті. Оскільки для дружного проростання насіння ріпаку потрібно мати в шарі 0-10 см не менше 10 мм продуктивної вологи, а за умови внесення в рядки або під культивацію мінеральних добрив – на 50-60% більше. Отже, всі агротехнічні прийоми в цей період необхідно спрямувати на збереження і накопичення вологи в ґрунті.

Попередники, підготовка ґрунту. Рекомендовані попередники під озимий ріпак – озимі та ярі зернові культури, однорічні трави, кукурудза на силос. Підготовка до сівби ріпаку розпочинається з моменту збирання попередника. Після стерньових попередників солома повинна бути подрібнена і рівномірно розподілена по полю. Вона не повинна створювати ніяких проблем при подальшій підготовці ґрунту під ріпак. Залишки великої кількості соломи на поверхні ґрунту перешкоджають проростанню насіння та дії гербіцидів. Для кращого її розкладання слід вносити аміачну селітру з орієнтовною нормою 10 кг азоту на центнер соломи. В іншому випадку (без внесення азоту) для переробки соломи мікроорганізми використовують азот із ґрунту, як наслідок, ріст ріпаку буде сильно пригнічуватися.

Для зменшення втрат вологи з ґрунту не слід допускати розтягування інтервалів між технологічними операціями. Відомо, що ріпак особливо страждає від нестачі вологи в осінній період за відсутності нормально розвиненої кореневої системи. А тому найбільш сприятливі умови для росту і розвитку рослин озимого ріпаку створюються при класичній системі основного обробітку ґрунту – лущення стерні, яке бажано проводити в самі стислі строки після збирання попередника та оранка на глибину 22–25 см.

На малозабур’янених площах, на яких немає кореневищних і коренепаросткових бур’янів, або при запізненні з сівбою рекомендуємо застосовувати поверхневий обробіток ґрунту важкими дисковими боронами або дископлугами на глибину 12–15 см.

Для передпосівного обробітку ґрунту використовують лише комбіновані агрегати, які забезпечують ущільнення верхнього шару ґрунту в зоні насіннєвого ложе і створення його дрібногрудочкуватої структури. Глибина ходу розпушувальних лап рекомендується 1,5–2,5 см. Під дією комбінованих знарядь ґрунт додатково осідає.

Удобрення. Забезпечення ріпаку поживними речовинами є визначальним фактором доброго розвитку рослин і їх продуктивності. В середньому на формування 1 центнера насіння ріпак використовує 4,7–6,5 кг N, 2,2–4,0 кг Р₂О₅, 5,9–8,0 кг К₂О, 0,8–1,2 кг магнію, 1,5–3,0 кг сірки.

Норма внесення мінеральних добрив залежить від попередника, родючості ґрунту і програмованого рівня врожайності. Орієнтовні норми добрив наведено в таблиці 1.

                                                                                                              Таблиця 1

Дослідженнями встановлено, що на чорноземах типових малогумусних легкосуглинкових з середньою забезпеченістю поживними речовинами норма мінеральних добрив для формування врожаю насіння (40–45 ц/га) становить N_160–210 кг д.р./га, Р₂О₅ – 70–90 кг д.р./га, К₂О – 140–160 кг д.р./га, сірки 40–60 кг/га, магнію  30–40 кг/га.

Застосування в основне удобрення азотно-сіркового добрива гранульованого (N₂₁; S₂₄) в дозі 1–2 ц/га дасть можливість поповнити потребу рослин у сірці, забезпечити добрий розвиток рослин та підвищити врожайність на 12–15%.

Азотні добрива в дозі 25–30 кг/га, фосфорно-калійні, сірку та магнієві добрива слід вносити під основний обробіток ґрунту, решту азотних добрив у весняне підживлення.

Озимий ріпак потребує достатньої кількості мікроелементів: марганцю, бору, цинку і молібдену. Із мікроелементів ріпак найбільш реагує на внесення бору. Бор сприяє підвищенню врожаю насіння на 2–10%. А тому для покращення стану посівів і підвищення зимостійкості рослин слід провести в фазу 4–5 листків (осінню) позакореневе підживлення мікродобривами (оракул хелат бор 1 л/га, басфоліар 3 л/га та інші).

Сівба. Для сівби відбирають очищене, відкаліброване якісне насіння з схожістю не нижче 85%. Щоб захистити від ураження хворобами і пошкодження шкідниками на початкових фазах росту насіння обов’язково протруюють.

Кращими для входження в зиму вважаються рослини ріпаку з такими параметрами: наявність від 6 до 10 справжніх листків, діаметр прикореневої шийки 10–15 мм, відсутність ознак стеблування й ураження хворобами і шкідниками. Такі посіви здатні сформувати максимальний урожай – від 3 до 5 т/га. Якщо ж на рослині сформувалося 4–6 справжніх листків і прикоренева шийка 6–8 мм, можна розраховувати на урожай не більший ніж 2–2,5 т/га. За наявності 2–4 листків і шийки діаметру до 5 мм урожай становитиме 1,0 т/га.

Від діаметра кореневої шийки залежить скільки пагонів можуть утворитися й рости навесні. Для одержання високих урожаїв потрібно щоб сформувалось 45–55 пагонів/м². Як правило, кількість утворених восени листків на рослині відповідає кількості пагонів. На цій основі вже восени можна визначити максимально очікувану врожайність:

Щоб ріпак устиг сформувати такі параметри, рекомендуємо притримуватись ранніх і середніх термінів сівби – з 15 до 25 серпня. Допустимі строки сівби знаходяться між 10 серпня і 5 вересня. Однак, гібриди можуть формувати добрий урожай також за сівби з 25 серпня по 10 вересня, так як вони швидко ростуть і мають добру життєздатність. При підборі асортименту насіння ріпаку необхідно враховувати його сортові особливості щодо реакції на строки сівби.

Густота стояння рослин впливає на висоту точки росту в осінній період і розвиток кореневої системи, що прямо стосується зимостійкості та продуктивності рослин.

Для сортів оптимальна густота рослин, яка забезпечує добрий біологічний розвиток культури в осінній період, перезимівлю рослин та продуктивність становить 80–100 рослин на одному метрі квадратному при нормі висіву в межах 0,9–1,2 млн схожих насінин на 1 га або 4–6 кг/га насіння; для гібридів – 40–80 рослин на 1 м² при нормі висіву 0,5–0,8 млн. схожих насінин на гектар, або 2,5–3,6 кг/га. Вагова норма висіву залежить в першу чергу від маси 1000 насінин.

                                                                                                                  Таблиця 2

Норми висіву (схожих насінин/м²) сортів і гібридів залежно від строків сівби

Сівбу слід проводити суцільним способом з міжряддям 15 см на глибину загортання насіння 1,5–2,5 см. Швидкість руху агрегатів на посіві не повинна перевищувати 5–8 км/год.

Для отримання дружніх сходів важливо проводити післяпосівне прикочування ґрунту.

Догляд за посівами. За розробки системи догляду за посівами необхідно враховувати особливості росту й розвитку рослин в осінній період. Ефективним заходом на добре розвинених посівах озимого ріпаку восени, у фазі 4–6 розеткових листків, проти хвороб (бактеріоз коренів, альтернаріоз, фомоз, циліндроспоріоз, сірої та білої гнилей) та проти переростання рослин, а також підвищення їхньої зимостійкості є обприскування одним із фунгіцидів-інгібіторів росту ріпаку (Карамба 6% в.п.р., Карамба Турбо, Оріус 250, в.е., Фолікур 250 EW, к.е. за норми 0,5–0,75 л/га; Тілмор 240 ЕС, к.е. – 0,75–0,9 л/га; Сетар – 0,3–0,5 л/га).

Якщо спізнилися з сівбою або через посуху збільшилася тривалість періоду сходів і рослини ріпаку відставатимуть у рості і розвитку, тоді слід провести підживлення з розрахунку 100 кг аміачної селітри на гектар або позакореневе підживлення розчином карбаміду 5–6% концентрації (14 кг в 250 л води). Особливої уваги заслуговує також застосування регулятора росту Вимпел, 77% (0,5 л/га), який сприяє розвитку вегетативної маси рослин та кореневої системи, підвищує зимостійкість і продуктивність рослин на 13–15 відсотків. Ці обробки бажано поєднувати з позакореневим підживленням рослин мікроелементами, особливо бором (150–300 г/га д.р.). За дефіциту цього елемента в ґрунті спостерігається інтенсивне відмирання листків, точки росту рослини, знижується стійкість рослин до низьких температур.

За надмірної засміченості посівів озимого ріпаку в період осінньої вегетації падалицею зернових, однорічними й багаторічними злаковими бур’янами варто провести обробку наступними гербіцидами: пантера, к.е. (1,0–2,0 л/га), фюзілад форте, к.е. (0,5–2,0 л/га); за наявності однорічних дводольних й багаторічних коренепаросткових бур’янів – галера 334 в.р. (0,35 л/га), однорічних двосім’ядольних бур’янів – сальса (20–25 г/га) + тренд 90 (0,2 л/га) та ін.

Боротьбу зі шкідниками ріпаку проводити виходячи з обстежень посівів, враховуючи при цьому економічні пороги чисельності. В осінній період основними шкідниками є хрестоцвіті блішки, блішка ріпакова, які з’являються в період сходів, ріпаковий пильщик (трач) пошкоджує у вересні–жовтні в фазу 4–6 справжніх листків та види совок.

Захист від шкідників в осінній період проводиться такими інсектицидами: волатон 500, к.е. (1 л/га), бульдок, к.е. (0,3 л/га), децис профі, в.г. (0,03–0,04 л/га), фастак (0,15 л/га), карате зеон  к.е. (0,15 л/га), парашут 450, м.к.с. (0,75 л/га), альфагард, к.е. (0,15 л/га) та інші.

Великої шкоди посівам ріпаку завдають мишоподібні гризуни (ЕПШ 3–5 жилих колоній на 1 га). При заселенні полів гризунами чисельністю вище ЕПШ проводять затравлювання посівів такими препаратами: роденфос (3 г в нору), шторм, 0,005% воскові брикети (по одному брикету в кожну нору), вологий зерновий бактеродентицид 1,5–2 кг/га.

Слід пам'ятати, що запорукою високих врожаїв  навіть за екстремальних умов вегетації, є дотримання технології вирощування, досконале знання біології культури та швидка адаптація елементів технології до потреб рослини з урахуванням умов зовнішнього середовища.

В разі виникнення запитань звертайтесь до фахівців Інституту сільського господарства Західного Полісся, тел. (0362) 273-674

Рекомендації підготували:

Лукащук Л.Я, заст.директора, к.с.г.наук;

Курач О.В., зав. відділом рослинництва, к.с.г.наук;

Ровна Г.Ф., ст. науковий співробітник відділу землеробства та агрохімії.